Тема: Космічний простір навколо нас

Мета: ввести поняття космічного простору, походження і розвиток Всесвіту,

           розвивати уяву учнів, зацікавленість, поглибити знання про фізичні  

           явища, які відбуваються навколо нас.

Обладнання: повітряна кулька, таблиці Сонячної системи, фотографії зоряного

           неба, Місяця, комет.

                                              Хід уроку.

                                                                            О, сколько нам открытий чудных

                                                                               Готовит просвещенья дух!

                                                                              И опыт –сын ошибок трудных,

                                                                              И гений –парадоксов друг!

Простір, що знаходиться між Землею і Місяцем, між планетами Сонячної системи і між зірками, називається космічним простором. У космічному просторі немає нічого, або майже нічого, якщо до уваги не брати міжзоряний пил. Там зовсім немає повітря. В одному м³ космічного простору всього лише кілька атомів газу.

Нас оточує рухлива матерія, що називається Всесвітом. Сучасна наука, яка займається вивченням Всесвіту, носить назву –космологія.

Існує кілька версій створення Всесвіту ( в кожного народу склалися свої міфи і свої представлення про Всесвіт).

                        
Всесвіт за Платоном                               Всесвіт за Галілеєм

-1-

Давньоіндійські міфи розповідають:

„ Спочатку не було нічого. Ні Сонця, ні Місяця, ні зір. Лише води простягалися безмежно. Води зародили вогонь. Величезною силою тепла в них зародилося Золоте Яйце... Із Золотого Яйця виник  прародитель Брахма. Він розбив  Яйце, і воно розкололося навпіл. Верхня половина його стала Небом, нижня –Землею,  а між ними, щоб розділити їх, Брахма умістив повітряний простір. І він закріпив Землю серед вод і створив сторони горизонту, і поклав початок часу. Так було створено Всесвіт”.

Давньокитайська  міфологія , активно засвоєна японською, стверджує:

„Паньгу ( Всесвіт) народився в хаосі, коли небо і земля були схожими на куряче яйце. Несподівано небо і земля відокремились одне від одного. Ян, ясне і чисте, стало Небом; Інь, чорне і мутне, стало Землею.”

У космологічних міфах Давньої Греції  знаходимо таке:

„На початку всього був хаос, який не мав ні форми, ні розміру; потім з’явилися широкорівнинна Гея ( Земля), Тартар, що глибоко залягав у її надрах і вічна сила потягу –Ерос,яка існувала ще до них ( сила тяжіння, що існує у світовому просторі як закон). І ця сила приводить у рух і Хаос, і Землю. Первісна богиня Гея народжує бога Урана ( батько Небо),а потім і все, що є на світі.

 А давні слов’яни  так уявляли собі пробудження Всесвіту.

„Лежала Мати Сира Земля у мороці й холоді. Мертва була –ні світла, ні тепла, ні звуків, ні будь-якого руху. І сказав постійно юний, радісний і світлий Яр: „Погляну крізь пітьму непроглядну на матір Сиру Землю –чи хороша, чи пригожа вона?” І полум’я погляду світлого Яра в одну мить пронизало безвимірні шари мороку, що лежали над сплячою Землею, і де Ярилів погляд прорізав пітьму. Там засяяло Сонце красне. І полилися через  Сонце гарячі хвилі променистого Ярилового світла”.