Меню сайту
Категорії розділу
| Мої файли [52] |
| Англійська мова [0] |
| Бібліотека [0] |
| Біологія [7] |
| Географія [1] |
| Історія [0] |
| Методична робота [1] |
| Надопомогу директору школи [0] |
| Організатор дитячого колективу [1] |
| Охорона праці [2] |
| Основи здоров'я [0] |
| Сценарії [3] |
| Українська мова [0] |
| Головна » Файли » Сценарії |
Сценарій про Афганістан
| 13.03.2013, 13:30 | |
| Світла пам'ять... Вчитель. Шановні гості, батьки, діти! Чи треба взагалі згадувати про війну! Деякі кажуть, що не треба. Я думаю, що потрібно. Потрібно до тих пір, поки людство неспроможне бути сказати: «Ми не тільки не хочемо війни, ми зробили все, щоб її не було, і її не буде!». У цей день перестаньмо згадувати про війну, яку ми тоді назвемо останньою не тільки тому, що хочеться назвати її так, але й тому, що будемо переконані в цьому. Сьогодні ми зібралися щоб згадати воїнів-інтернаціоналістів, які загинули на афганській війні. Сьогодні присутні у цій залі воїни-інтернаціоналісти, учасники бойових дій в Афганістані, та матері й рідні воїнів-інтернаціоналістів, які загинули в афганській війні. 1-й учень. 15 лютого минає - років із дня закінчення війни в Афганістані. Але ця війна назавжди залишиться болем у серці нашого народу. 2-й учень. «Немає більшої любові, ніж та, коли положиш душу свою за друзів своїх», — говориться в Євангелії. 3-й учень. 25 грудня 1979 року Радянські війська були введені в Афганістан для виконання інтернаціонального обов'язку. Для тисяч радянських солдат, їхніх батьків, матерів, братів, сестер розпочалася жорстока, кривава війна в Афганістані. 4-й учень. Потрапивши на палаючу афганську землю, мужні воїни-інтернаціоналісти всім серцем прийняли її біль, як свій, і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу. 5-й учень. В ім'я волелюбного афганського народу, в ім'я миру, братерства на землі вони, не вагаючись, готові були віддати найдорожче — життя. 6-й учень. Багатьом із них ніколи вже не повернутися до рідної хати, не побачити ні рідних, ні неба, ні гарної землі. Вони поляжуть навіки. Кого поховають товариші, хто пошматований розлетиться в прах на гігантських фугасах. І тільки гнівний його дим понесуть над землею східні вітри. 7-й учень. У афганській війні загинуло майже 15 тис. осіб. 290 воїнів пропали без вісті. 8-й учень. Ніхто не забутий, На попіл ніхто не згорів... Солдатські портрети На вишитих крилах пливуть. І доки є пам 'ять людей І живуть матері, Доти й сини, що спіткнулись об кулі, Живуть. (Звучить фонограма пісні «Журавлі». Діти заносять портрети загиблих воїнів в Афганістані). 9-й учень. Мені привиділось, немов солдати, Які не повернулися з боїв, Не полягли, а залишились жити, Перетворившись в білих журавлів. Вчитель. Хай горить на нашій виховній годині свічка, як болючий щем про тих людей, що навічно стали журавлями. Поставити корзину квітів до підніжжя пам'ятника воїнам-афганцям надається учням та батькам нашого класу. 10-й учень. Вічним сном воїн спить, Спить герой у землі, Спить солдат у імлі, Він лиш двадцять прожив, Він страждав і любив, І життя цінував. 1-й учень. Усі вони любили життя, любили своїх батьків, своє місто. Були вірними друзями, жили щасливо і мріяли про майбутнє. Та не судилося їм повернутися живими до рідних домівок. 2-й учень. Старенька мати йде до свого сина, Гранітні плити плачуть під ногами, Стукоче серце в грудях, ниє спина: — Синочку, рідний, йди в обійми мами. 3-й учень. Тече сльоза і падає на плечі. Із стелі очі дивляться хлоп 'ячі, їм тільки жити, жити і творити, Вони ж навіки залишаються дитячі. 4-й учень. Стоїть старенька й плаче. Ні, ридає... Перед очима в неї похоронка, І бій, що котрий день вже не згасає, І у землі пекуча та воронка. 5-й учень. Синочку, рідний, чуєш, як курличуть У синім небі сумно журавлі? Вони ж тебе до себе, сину, кличуть, А ти лежиш в холодній цій землі. 6-й учень. Я чую, мамо, чую, як співають Мені над Україною пісні. Ти не журись, я крила розпростаю І прилечу до тебе уві сні. 7-й учень. Вкраїнським рушником зітру сльозину І поцілую в сивеє чоло: — О, синку рідний, мій єдиний сину, Як хороше б мені тоді було! 8-й учень. Стоїть старенька мати на могилі, І навіть квіти плачуть мовчазні. Від сина погляд відвести не в силі, А син довічно житиме у сні. (Слово надається матері загиблого воїна). 9-й учень. Ветерани-афганці! Скільки горя випало на ваше покоління! Але ви мудрі. Ви умієте прощати і любити. Для тих, хто побував в Афганістані й зараз перед очима постають жахливі картини боїв, обличчя товаришів, які загинули, а ночами сняться кошмарні сни. 10-й учень. Повідайте, повідайте синам, Повідайте всім дітям, ветерани, Які шляхи пройти судилось вам Крізь полум 'я Гардеса й Кандагара. (Слово надається учаснику війни в Афганістані). 1-й учень. 15 лютого 1989 року останній наш солдат був виведений за межі республіки Афганістан. Цей день і є закінченням афганське війни для радянських людей. Закрилася останн сторінка героїчного і драматичного літопису. Перестали йти похоронки з Кандагара і Гардесі Джелалабада і Кабула. 2-й учень. Але Афганістан ще довго буде щеміти в грудях багатьох із нас — загиблих не повернуті Наша пам'ять до цього часу, свято зберігаючи подвиг батьків і дідів у Великій Вітчизняній війні, назавжди ввібрала в себе і новий біль афганська втрат. Учитель. Афганська війна героїчна і трагічна і тільки із-за обелісків, вона тривала вдвічі довш ніж Велика Вітчизняна. Ніким і нікому не оголешена, вона потребує глибокого осмислення. Нема такого комп'ютера, щоб водночас здобути всі уроки, політичні й військові, які необхідні для до суспільства. Тому, нехай пам'ять прокручує: було? як було? і чи так це було? 3-й учень. Закінчилась війна. Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями, але найвищою нагородою тих, хто уцілів — є життя, а для загиблих - пам'ять. 4-й учень. Летять, відлітають у вічність роки. Роки, скільки б їх не минуло, не зітруть у народи пам'яті імена воїнів-афганців. Схилимо ж голови перед світлою пам'яттю ти хто віддав своє життя, увійшовши у безсмертя. 5-й учень. Хвилина мовчання, хвилина мовчання. Пекуча й терпка, як сльоза. Хвилина мовчання — у ній наша любов і гроза Як подвиг полеглих, Священна хвилина мовчання. Прошу встати і вшанувати пам'ять загиблих хвилиною мовчання. 6-й учень. Ми обіцяємо ніколи не забути, якою ціною завойоване мирне життя. (Фонограма пісні «Офіцери»). Вчитель. Слухайте! Дивіться! Запам'ятовуй Поруч із нами воїни-інтернаціоналісти, батьки, рідні воїнів, які загинули в Афганістані. Сьогодні ми висловлюємо їм вдячність і даруємо квіти. Назвемо ще раз всіх поіменно... (Називаються прізвища всіх присутніх гост на святі). Вчитель. Нашим гостям і всім присутнім у бажаємо здоров'я, щастя, миру, душевного спокою, злагоди, добробуту у великому домі, який зветься — Україна. Дякуємо, що ви до завіталиє. Мозгова Л. // Позакласний час.- 2006.- №1-2 | |
| Переглядів: 6596 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 1.0/1 | |
| Всього коментарів: 0 | |
Наше опитування
Друзі сайту
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
МіністерствоОсвіти
Педпреса
